ПП або Приступи Патріотизму
Thursday, May 21, 2009 10:57:17 AM
Я месяцами не пишу в блог.
Кто-то находит в нём отдушину, кто-то изливает мысли, кто-то выделяет всё интересное, что бы после быстро найти. Зачем это мне?.. Хм... странно) пока ответа нет.
Почитала Издрыка (современный украинский писатель), Дэя - спасибо Лена! Теперь периодически на меня нападают "приступы патриотизма"(+поспілкувалися трішки з Мельником (http://uk.wikipedia.org/wiki/Мельник_Михайло_Васильович)на його день народження), и хочется что-то
написать рідною мовою =) а я так і зроблю! ось вже і перейшла на українську):
почну з малого. трішечки білих віршів, або невеличка розповідь, гадаю, не завадить)
Ти, напевно, запізнишся.
Знаю точно.
Я не буду тебе чекати.
Чому? Бо я вже не бачу різниці.
Цей монолог я можу провести сама (без спостерігачів),
Наодинці.
І мені буде зовсім байдуже ЩО "ми" вирішимо.
Однаково.
Все одно.
Адже ми обидва знаємо, що немає сенсу.
Запізно.
Різне уявлення про майбутнє,
Різні будинки, різні будівлі, різні дерева, різні квіти, різні птахи,.. навіть небо, і те не однакове.
Різне оточення. Різні люди. Близькі.
Діти.
Навіть тваринок я би не віднесла до одного виду. Бо не хочу.
(Вони хоч і ссавці, але моя кішка ніяк не схожа на твого песика. до речі: як там Дікенс? в мене є для нього невеличкий дарунок)
Різні сни. ведіння. Сновидіння.
Різні імена.
Тільки інколи... інколи випадкові збіги.
Тільки інколи ти помиляєшся і називаєш когось моїм ім'ям, і завжди...
Завжди. Робиш вигляд ніби сказав зовсім інше.
ВІДРІКАЄШСЯ, ніби від мене, ВІД ВЛАСНИХ СЛІВ.(а що може бути гіршим за таке?)
Дякую.
(але невже ти не розумієш, що від цього тільки боляче.)
Тільки тобі.
А болю тобі і так досить. Принаймні фізичного.)
і що далі?
Просто продовжуй жити.
ти і сам не помічаєш, як "заражаєш" життям коло своїх знайомих...
Я це знаю, інакше мені б не казали, що я стала "живою".
Це все завдяки тобі...
А ти... намагаєшся відштовхнути. Що ж... тримати не у моїх принципах.
Я просто бажаю втримати тебе в цьому світі.
_______________________________________________________________________________________________________
в мене виникло бажання помріяти разом. не потрібно міркувати про те, що буде через 4 місяці...
давай просто поговоримо про ЗАВТРА.
Кто-то находит в нём отдушину, кто-то изливает мысли, кто-то выделяет всё интересное, что бы после быстро найти. Зачем это мне?.. Хм... странно) пока ответа нет.
Почитала Издрыка (современный украинский писатель), Дэя - спасибо Лена! Теперь периодически на меня нападают "приступы патриотизма"(+поспілкувалися трішки з Мельником (http://uk.wikipedia.org/wiki/Мельник_Михайло_Васильович)на його день народження), и хочется что-то
написать рідною мовою =) а я так і зроблю! ось вже і перейшла на українську):
почну з малого. трішечки білих віршів, або невеличка розповідь, гадаю, не завадить)
Ти, напевно, запізнишся.
Знаю точно.
Я не буду тебе чекати.
Чому? Бо я вже не бачу різниці.
Цей монолог я можу провести сама (без спостерігачів),
Наодинці.
І мені буде зовсім байдуже ЩО "ми" вирішимо.
Однаково.
Все одно.
Адже ми обидва знаємо, що немає сенсу.
Запізно.
Різне уявлення про майбутнє,
Різні будинки, різні будівлі, різні дерева, різні квіти, різні птахи,.. навіть небо, і те не однакове.
Різне оточення. Різні люди. Близькі.
Діти.
Навіть тваринок я би не віднесла до одного виду. Бо не хочу.
(Вони хоч і ссавці, але моя кішка ніяк не схожа на твого песика. до речі: як там Дікенс? в мене є для нього невеличкий дарунок)
Різні сни. ведіння. Сновидіння.
Різні імена.
Тільки інколи... інколи випадкові збіги.
Тільки інколи ти помиляєшся і називаєш когось моїм ім'ям, і завжди...
Завжди. Робиш вигляд ніби сказав зовсім інше.
ВІДРІКАЄШСЯ, ніби від мене, ВІД ВЛАСНИХ СЛІВ.(а що може бути гіршим за таке?)
Дякую.
(але невже ти не розумієш, що від цього тільки боляче.)
Тільки тобі.
А болю тобі і так досить. Принаймні фізичного.)
і що далі?
Просто продовжуй жити.
ти і сам не помічаєш, як "заражаєш" життям коло своїх знайомих...
Я це знаю, інакше мені б не казали, що я стала "живою".
Це все завдяки тобі...
А ти... намагаєшся відштовхнути. Що ж... тримати не у моїх принципах.
Я просто бажаю втримати тебе в цьому світі.
_______________________________________________________________________________________________________
в мене виникло бажання помріяти разом. не потрібно міркувати про те, що буде через 4 місяці...
давай просто поговоримо про ЗАВТРА.












