BOryaPOC

Дівчинка яка щойно викинула обгортку зпід цукерки яку отримала в перзент за те що гарно співала в церковному хорі вже дивиться із вікна тролейбуса.....Вона стоїть тримаючись за вертикальний поручень в середині тролейбуса.....Родимка на її ніжній, бархатній, чистій ніби доглянутого люблячими батьками попусик малюка шиї, ледве помітно рухається в різні сторни в міру того, як вона повільно пережовує свою цукерку.... хустинка яка охайно зав*язана в підборідді вирізнється лише квіточками вишитими голубими блискучими ниточками....з під неї видніється русяве волоссячко, з вигляду якого можна було ззрозуміти, що вона не бігає по салонам краси і перукарянм...її час відчасу підстрихає або бабуся інколи мама в найгіршому випадку батько своїми масивними збити біля трактора пальцями.....ніхто особливої уваги на неї незвертав...та ніхто навіть і нехотів знати хто ця дівчинка..про шо в неї в голові спрямовуються імпульси з однієї частини мізків в іншу....

вона поправляє хустинку, випрямляється...намагається позбутись зайвих думок і зробити належний вигляд..адже зараз вона проїжджатиме попри церкву з якої вийшла три хвилини назад.....тому потрібно мати належний вигляд і належні думки....тому відпускає порyчень і кладе руки пошвам..рівненько.....адже вона зараз велечаиме того кого її змусили полюбити......ось вона вже склала великий, вказівний і середній пальчик так ніби хоче зімітувати лапку котика в якого немає однієї подушечки.....вона піднесла таким чином складені пальчики до голови і поставила котячою лапкою слід на чолі...потім вона пообмщувала собі плечі.....і намагаючись зробити цю процедуру ще раз, вона відчуває як її якоюсь силою тягну вбік ....спочатку тіло потім голову.. ось вона чує звук гальмуючого тролейбуса і легенькі вигуки інших пасажирів....вона тільки почала розуміти шо тролейбус різко затормозивмозив, як во некеравано падає набік....ще мить і вона, вірна йому, лежить......спочатку ніхто нічого незрозумів......але помітивши, що чоловік який стояв неподалеку від неї замість тих кілька гвоздик, які тримав бутончиками вниз, як і належить тримати квіти, які хотів подарувати одній із своїй коханок або секретарці за гарну роботу, бо судячи по ньому його жінка нелюбить щвоздики через те що гудзик був пришити на його піджаку завсім незграбно, адже дружина не дружить з голкою і нелюбить коли колиться шось, та і мужчина гарно поголонеий ....чистенько чистенько..гладенько..напевно кожгного ранку змушує його голитись......так от....квіти лежали на підлозі але на його руках було абстрактні візерунки такого пурпурогвого місцями бордового відтінку....всі дивились на його руки в цю мить..ніхто ше нічого нерозумів і не підіймав шум.....тролейбус починає рухатись так як і до цього...як раптом починається метушня.....малюк який почав сильно плакати, істерично ревти невідводив очей від дівчинки яка лежала в хустинці..голубенькі квіточки із блискучої нитки якої контрасно відрінялись від крові, яка невимушено повільно в такт ще покишо працюючого серця фонтанувала з очної западини з якої виднілись кусочки стебла гвоздик...які як і бутончики злились з рідкою субстанцією на підлозі........

вкінці кінців....Священик на погороні скаже......"Бережи ВАС БОГ...........БОГ ВАС любить.......служіть йому...Амінь".......а ВІн навіт непокарає собаку яка раптом вибігла надорогу перед тролейбусом, яка нездогадується напевно про його існування.