ЯКЕ КОРІННЯ - ТАКЕ Й НАСІННЯ
Wednesday, 20. May 2009, 10:33:20
Покоління «нових землян», «діти Світла», діти Індіго – діти, які народжуються віднедавна, - відрізняються від інших поколінь високорозвиненою свідомістю, надчутливістю, іншим способом мислення та моделями поведінки. Вони не сприймають насильства, неправди і фальші. Тому людям, які з ними взаємодіють, щоб досягти успіху, необхідно змінити свій підхід до них та методи виховання. Позаминулої суботи у ковельському культурно-просвітницькому центрі зібралися люди, об’єднані ідеєю створення Школи громад – середовища для спілкування та продуманої системи занять для цілісного виховання особистості.
У зверненні до присутніх міський голова Сергій Кошарук висловив впевненість у тому, що ця зустріч стане основою для втілення ідеї про наше українське самоврядування. Не перекладаючи відповідальності за виховання власних дітей на дитсадок, школу, університет, батьки матимуть можливість ділитися знаннями та досвідом. Де брати ті зернинки знань? В українській символіці, обрядах та нашій звичаєвій культурі закладена колосальна інформація.
Марія ЧУМАРНА (дослідження української символіки, звичаєвої культури, «Код Української Вишивки») розповідає про секрети виховання традиційної української етнопедагогіки:
“Яке коріння – таке й насіння”,– говорить народна мудрість. Процес плекання нової насінинки родового дерева розпочинався задовго до її появи у земному світі. Особливо дбалося про чистоту майбутньої матері: адже її лоно мало виносити, виплекати в собі тіло дитини. Тому і помисли молодої жінки, і взаємини з чоловіком мали бути надзвичайно чистими, бо від цієї чистоти залежала вся доля дитини. Перший чоловік записував у підсвідомості жінки своєрідний матричний відбиток: він автоматично ставав батьком усіх її наступних дітей, незалежно від того, що це могли бути діти від іншого чоловіка. Саме тому право першої шлюбної ночі мало належати тільки тому чоловікові, з яким молода жінка поєднувалась в любові, прагнула створити сім’ю і народити дітей. Таким чином, зачаття дитини оберігалось світлоносними енергіями від чужорідної інформації.
Чоловікам теж не завадить знати, що пам’ять підсвідомості фіксує весь шлях майбутнього плоду дитини від моменту зачаття. Не лише ембріон, а й сперматозоїд володіє пам’яттю,– адже він несе в собі весь інформаційний банк чоловіка. Тому в народі застерігали: ”Не розкидай сім’я, бо не позбираєш”.
До приходу в земний світ Душа обирає собі батьків. Вони повинні створити їй необхідні передумови – і фізичні, і духовні, – для здійснення тієї програми, яку ми називаємо Долею. Для народження Месії – чистого тілом, помислами і Духом, – необхідна була жінка, тіло якої перебувало в чистоті і здоров’ї, і ця чистота передавалась їй і плекалась не в одному поколінні.
Шлюб на Купала
У нас нині відбувається бездумне відродження національних свят – без розуміння їхньої сутності. А це святотатство.
Наприклад, святкування в дитячих садочках Івана Купала. Це ж весільний обряд! А вінки на Купала! Їх одягали тільки дівчата – на знак своєї чистоти. У літописах зафіксовано, що чеську княгиню було спалено за те, що на якомусь карнавалі вона одягла на голову вінок. І коли мені одного разу старші пані розказували, як вони відновлювали свято Купала для солдатів та вінки одягали... Тож жінка не має права одягати вінок. А в нас цей символ перетворено на бутафорію, бо ми втратили розуміння своїх традицій.
Купальска ніч (день літнього сонцестояння) – весільний обряд - свято такої сили в природі, що зацвітає не тільки папороть (фотоплівка фіксує світло на листі папороті) – уся природа світиться у цю ніч. Купальський вогонь – величезний жар. Людина, яка не освячена почуттям любові, у тому вогні згорає. Пари стрибають через вогонь і беруть шлюб по-душі, по-правді. Шлюб на Купала і народження дітей на Водохрище – ось вам циклічність здоров’я нації. Найвища активність Сонця – дитина зачинається, найвища активність Води – вона з лона, з материнських вод народжується – сильна і здорова людина…
Воля до життя
Ручка новонародженої дитинки, великий пальчик – головний центр волі. Уже на третій день після народження слідкували, чи рухає вона цим пальчиком, чи не подавлена у неї воля. Якщо до 5 днів дитя цього пальчика не відкривало - мама починала ігри, спрямовані на активізацію волі дитини, волі до життя.
За словами пані Марії, найбільша проблема українства і нашої виховної системи – це виховання гвинтиків і рабів системи. Це глобальна проблема – проблема сім’ї, школи. Комусь вигідно, щоб люди, починаючи вже з садочка, були слухняними як роботи. Так ми з перших кроків подавляємо волю. Розкриття довірливості людини до світу, почуття того, що вона люблена і потрібна - основні чинники, і вони мають працювати від народження дитини.
Мати передає дитині не лише генетичну інформацію: вона найдовше плекає її в невидимих променях свого тепла і любові. Тому і духовне багатство людини, відкритість і довірливість до світу ідуть з раннього дитинства найбільше від матері.
“Батько в сім’ї – голова, а душа – мати”, – говорила народна мудрість. І виховання дитини було цілісним та гармонійним, якщо роль батька і матері в ньому була природною і збалансованою.
- Що ж є найважливішим продуктом виховання?
- Активна дієва воля до життя, прагнення самопізнання і самореалізації.
- Що є найживильнішим ґрунтом для “вирощування” цього продукту?
- Любов і свобода, а не примус та недовіра.
Не силою, а звичкою
Дитину ніхто не смів примусити працювати…це КОТОВІ говорили! Пам’ятаєте - «Коте Марку, та вимети хатку, та прибери…, та зроби..»? А вже дитина, виховуючи кота, сама вчилася все робити, її волі не подавляли!
В народі вважали, що дитя любові – Богом бережене: любов батька і матері творить навколо дитини сяюче коло, оберігаючи від недуг і всілякого нещастя. Та ж дитина, що виростає в атмосфері незгоди, сварок, – протягом усього життя відчуває в собі тінь неспокою, самотності і незахищеності.
Світ оберегів
Участь Діда і Баби, усієї Родини, Котика, Хати, Природи, Свободи… - так твориться свідомий процес виховання дитини. Звідси виростає величезний світ оберегів, який починається найперше з Колискової, яку мама співає дитинці в утробі...
У Франції жінка-музикант відкрила у собі феномен – сідала біля піаніно і починав звучати її хребет. Фахівці прийшли до висновку: людський хребет – це унікальний музичний інструмент, який має 12 обертонів, а сім хребців – це 7 нот. На основі цього розробили цілу систему роботи з аутичними дітьми, дітьми у пренатальному періоді..
Мелодія маминої колискової дуже проста – її голос водить дитину, усі хребці ставить ніби на місце. Відбувається повна синергія – колискова, пісні, мамині слова, мамина любов… Чи варто малятам пропонувати колискові на СD або класичну музику? Це ж не естетика! Це здоров’я – велика наука здоров’я!
Далі – лялька-оберіг і речі, яких маля торкалося. Ніхто раніше не боявся мікробів. Дитинка так створена, що усім тілом своїм має відсканувати в собі Всесвіт, а Всесвіт має відсканувати її. Так виробляється імунітет - не штучними сучасними ін’єкціями, які тільки гублять дітей, а отим, що вона все вбирає, Богом захищена.А ми все це забороняємо, а потім валимо вакцину і самі ж знищуємо своїх дітей…
Найбільший оберіг, коли ми говоримо про виховання, – це наше Слово, Любов..
Слово - це божество, і поводитися з ним, як зі сміттям, не можна. Недарма у Євангелії сказано: кожним словом будеш виправданий і за кожне слово будеш покараний.
Варто пояснювати дітям, що слово має триєдину структуру: слово подумане, слово мовлене, і слово-дія. Якщо ти подумав одне, а сказав інше, то дуже тяжко согрішив, бо слово має душу.
У 14 років відбувалося третє «народження» людини. Громадська увага була зосереджена на тому, щоб дівчину чи парубка приймали в громаду – своєрідний обряд хрещення. Таким чином відбувалося повне народження особистості.
Цикл громадського самоврядування може створити безліч доброго. Виховання – гарний процес, красивий, об’ємний.. Це не осуд, не нав’язування ярликів і не примус. Покоління нових землян – дітей Індіго - чекає змін. Якщо ви побудуєте таку систему - побачите, що ваше місто розквітне, - підсумовує Марія Чумарна.
Дозвольте дитині малювати на стіні!
Художниця Віра ЧЕПУРКО (автор дизайну книжок, які наразі готуються до виходу, творчий інтерпретатор символіки, вишивальниця (володіє дуже рідкісною нині технікою золотого гаптування – створює зразки за ілюстраціями XI ст.) презентувала незвичайної краси писанки – власні роботи та роботи своїх учнів.
Пані Віра переконана: уроки образної творчості у школі не повинні зводитися до змальовування. Вчитель має дати усвідомлення того, що дитина вміє малювати, може виражати себе у малюнку.
Із заплющеними очима?!
Урок музичного бачення: дитинка закриває очі, поринає у музику, довіряє своїй руці, своїм емоціям, відчуттям… Цією технікою створюють такі неймовірно цікаві силуети, неймовірно цікаві композиції, що дивуються навіть видатні художники. Коли ми відкриваємо свій внутрішній зір – він веде нашу руку. Дитина розвивається, тішиться від того, що у неї виходить. Те ж саме з кольоровою гамою – коли дитина просто, вільно відчуває поєднання кольорів…
Дозвольте дитині малювати на стіні!
Малювання на стіні притаманне українській традиції – розмальовувалися стіни, печі… Дитина мала вихід цього, висловлювала себе у зображеннях, кодами, оберегам, створеними собою, своєю рукою. Відділіть частинку стіни маленькій дитині, наклейте на неї папір. У садочках, у початкових класах дозвольте дітям вільно себе проявити, адже не всі можуть виразити словами те, що вони відчувають.
Писанки – послання до Бога
Писанки писалися здавна як послання людей до Бога – з писанки вилуплюється пташка, яка летить до неба і доносить Богові наші бажання. Створюючи писанку, потрібно налаштувати дитину, самому настроїтись, помолитися і уявити собі того, для кого ти будеш писати цю писанку…Тоді візерунок з’являється сам собою… - незбагненний секрет, який знає наша душа. Вперше писати писанку – неповторне відчуття – проявлення узору з воску і вогню…
Вишита Доля
Наша вишивка — це таємниче рунічне письмо, кожен символ якого кодував не окремий звук, а цілі образи світобудови, енергетичні поля, магічні ключі і коди. Колись вишивані узори не переносилися механічно, як зараз, із чужих зразків. Кожна вишивальниця досконало володіла «мовою» орнаментального письма, відчувала енергетику кольорів, поєднувала їх зі своїми почуттями і помислами в єдине мереживо, яке мало стати оберегом як для самої себе, так і для коханого чоловіка чи дитини. Щоб точно «закодувати» сорочку, достатньо лише чистоти намірів, любові, а оте «внутрішнє чуття», як ми називаємо свою підсвідомість, само підказує, як і що робити. Недаремно казали, що не всі жінки чи дівчата могли вишивати. Бо тим, у кого наміри чи почуття не були настроєні на «космічні струни», магія вишивання не відкривалася. Власне, вони могли хіба що чуже відшивати, а це не дозволялося робити, бо використати чийсь узір означало взяти на себе чужу долю. Вишивка може деформувати енергію, адже кожен вишитий орнамент має своє значення і спонукає людину до певних дій. Наприклад, неправильно чинять, коли дівчаток одягають у сорочки, вишиті для весільного обряду і закодовані на продовження роду.
Орест ХМІЛЬОВСЬКИЙ(завідувач кафедри дизайну Луцького технічного університету) переконаний, що створення Школи громад дасть можливість побудувати гармонійну сім’ю, школу, освіту, релігію, науку і, врешті, державу. Для цього потрібно небагато. Найперше - відмовитись від стереотипів мислення, нав’язаних нам чужою історіографією, й повернутися до свого, призабутого, але ще не зовсім втраченого. Це міфологія, викладена у Велесовій Книзі. У ній - наша історія, філософія, релігія і дорога життя, які разом треба мудро використати як керівництво до дії, а не як догму. Відродити Коло Свароже - не просто як річний календар, а, власне, як циклічні етапи життя давніх українців у гармонійній системі відносин з природою, предметним світом і самими собою. Коло Свароже — це своєрідний український символ і науки, і мистецтва, і світоглядної творчості, і філософії, і духовної практики праукраїнців, і календар гармонійного співіснування людини в Світі впродовж року і усього життя. За словами пана Ореста, через відсутність знань ми маємо тризуб, який спрямований тільки зубами вгору, і забули про тризуб, що спрямований зубами донизу – дзеркальне відображення, сакральний зміст… Але це вже тема наступної зустрічі…
Сергій КОШАРУК (Ковельський міський голова):
Кожен з нас має в собі цілий Комос, Всесвіт, кожен має свій світогляд, свої цінності. Вони можуть бути відмінними, але ця зустріч відбулася для того, щоб створити таку платформу, на основі якої можемо будувати далі. Моя мета сьогодні – оця основа спілкування, середовище, яке здатне не тільки слухати, але й почути, і здатне далі продукувати ті ідеї. Основа, з якої будемо надбудовувати наше українське самоврядування, - єдині в бажанні, щоб наші діти були здорові і щасливі, жити в атмосфері радості, щастя, світла. У Ковелі є дуже хороша нагода запропонувати моделі цього.
))
)
WIDGETIZE