UR5WAF

 

 

 
Сьогодні у Львові відлига. Тане сніг...

Дивним чином, серед професійних фотографів і фотохудожників досі процвітає культ чорно-білої фотографії. В чому причина? У тому, що "колір - це вульгарно"? Але стародавні греки - визнані вчителі смаку - не соромилися розфарбовувати навіть мармурові статуї. Невже нам, інвалідам століття телебачення, змагатися з еллінами в верхоплюйстві? Думається, професійна пиха - причина не єдина і навіть не головна.Згадаймо, що колірний зір у ссавців - феномен досить новий, і в повній мірі розвинувся тільки у приматів. Навіть мавпам в цьому плані важко змагатися з комахами, які бачать ультрафіолет і розрізняють поляризацію світла, і з птахами, які здатні бачити навіч навіть лінії магнітного поля. На певному етапі своєї еволюції ссавці втратили давній ("рептильний") колірний зір. Десятки мільйонів років воно їм не було потрібне в їх норно-підземному і сутінковому існуванні. - Саме в ту епоху, коли формувався складний мозок і закладалися основи психіки ссавців.Що з цього випливає? Чорно-білий формат зображення повинен бути тісно пов'язаний з найбільш древніми, архаїчними структурами мозку ссавців. Якщо існує "генетична пам'ять", яка зберігає в мозку картинки з часів динозаврів, то вона повинна бути чорно-білою. Ймовірно, чорно-біла картина світу воскрешає образи, зафіксовані в структурі мозку наших предків - маленьких щуроподібних звірків. Вона витягує з глибин свідомості якщо не пам'ять, то "емоційну матрицю" тих далеких часів, коли світ виглядав зовсім іншим, - чудесним, страшним і незрозумілим. - З нічного туману випливають тіні гігантських рептилій. Вони сплять. Зверху, крізь серпанок і гілки дерев ледь пробивається світло місяця. Здалеку чуються зойки невідомих створінь. Все навколо - таїть небезпеку, і одночасно - збуджує цікавість. Маленький звір починає ризиковану подорож по мезозойському парку. Шкода, що фотоапарата у нього тоді не виявилося. Навіть чорно-білого.
Взято з http://kornev.livejournal.com/27109.html